Він лежав, неначе птах,
Крила в попелі — поранені.
Та в очах — ні краплі страху,
Хоч ті крила й зламані.
Він шептав без лицемірства:
«Не губіться, люди злі.
Жити краще без убивства —
Світ народжується в мрії».
Та один із тих, хто бив,
Стримать ярості не зміг —
Він зірвав життя у зливі,
Кров упала тихо в сніг.
Тихо в небо піднялась
Ангельська душа свята,
Та в очах людей зосталась
Іскра перша, золота.
Із тієї іскри світла
Прокидалася доброта:
Бо один лиш ангел серед
Нелюдів — вже не самота.
