Я торкнуся струн бандури
ніжним подихом кохання,
наче ласкава матуся
приторкнеться до дитини.
Оживуть мовчазні струни
солов'їним співом раннім,
веселково одзовуться
кольорами України!
ПРИСПІВ:
Не плач бандуро, моя сестро, моя доле!
Дзвени, щоб чули наші гори і ліси.
І в небесах, понад пшеничним полем
летіла пісня незбагненної краси!
Про гірку кобзарську долю,
про замучений Батурин,
заспівай мені крізь сльози,
полікуй душевні рани.
Нагадай козацьку волю,
україночко – бандуро!
Хай лихі воєнні грози
наче сни важкі розтануть!
ПРИСПІВ.<br>В'ячеслав Семенко
