***

Ти просто хотіла зачинити ці двері,
Лишити свій стіл і мовчання в столі.
Та раптом — провина на білім папері,
і погляди гострі, неначе ножі.

Ті, з ким ділила ти каву і плани,
хто вчора всміхався,
був поруч з тобою,
cьогодні стають нещасні і блудні,
у спину кидаючи розпач і бруд.
Вони розтоптали твій спокій і втому,
Змішали зі сміттям старання роки.
Та знай: ти не мусиш лишатись в полоні,
Де цінять не душу, а папірці.

Стряхни цей тягар!
Ти ні в чому не винна!
Ти більша за цей кабінетний розбрат!
Ти — вільна!
Ти — сильна!
Ти — просто Людина!
А це не зламати нікому й ніяк!

Іда