Немов живемо в різних ми містах
Але знаходимся в одній столиці
Скільки ж він її шукав на вулицях,мостах
Але знаходив тільки уві снах,та наодинці
Він забував її навмисно,спеціально та свідомо
Невдалим жартом Київ змусив їх зустрітись
Для чого?-Ім було це невідомо
Та від «пʼяної вишні» вони змогли б порозумітись
Тримав ладоні
Її спекотні поцілуї
Його так і ніхто і ніколи
Вони зустрілися,здавалося, назавжди
Але вони залишились у сірій однині
Так,вона пішла,пообіцявши більше не зʼявлятись
І він під крилом ночі написав їй «прощавай»
І знов шукають з ким комфортно
Але
Кохаю,як й тоді кохав.<br>Данило Серкілі
