Знову дощ, це лютий плаче.
Ось такі то парадокси.
День щасливий так неначе,
Хоча лиш на сукні флокси.
Розцвітають тут у мене,
А на справжні, ой, чекати.
В мріях листячко зелене –
Лугом, долом, навкруг хати.
Ці букетики пахучі,
Так гойдати любить вітер.
Дні у мене знов везучі,
Вікнам легіт сльози витер.
<br>Тамара Назарук
