Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Пішла зима, мов не була, Морозом попрощалась, Зайшла із березнем весна Й відразу уквітчалась. Бруньки набухли, лід поплив, Пташки щебечуть --- мило! Світ погарнішав, світ ожив, На серці потепліло. 07.03.2025. Ганна Зубко

Уже скоро весна, защебечуть птахи, Молочій зажовтіє у травах, Відлітають роки невідомо куди, Залишають життя в своїх справах. Зацвітуть знов сади, задухм'янить бузок, І коса задзвенить між травою, Пригадалось з моїх, із життєвих казок, Посміхаюся, з болем порою. Яблуневий туман сипне вітер до ніг, Заколишеться гілля. Як мило! […]

Лелеки тут вже, але ж лютий, В сніжку, в морозі, ще зима, І хоча ріки в кригу скуті, --- Назад дороги все ж нема. Із літа --- в зиму, луги вкриті, Немов усіяна рілля, В зими немилість оповиті, Дивитись боляче здаля. Непередбачлива природа, Буяє стрімко, чутко спить, Міняє […]

І світить сонце та не гріє, Немає мови --- лютий йде, Своїми днями не біліє, Навіть надії не дає. У сірість вітер заглядає, Захід у холоді горить, І днями час іде, спливає, В обійми березня спішить. 15.02.2025. Ганна Зубко

І світить сонце та не гріє, Немає мови --- лютий йде, Своїми днями не біліє, Навіть надії не дає. У сірість вітер заглядає, Захід у холоді горить, І днями час іде, спливає, В обійми березня спішить.

Погода звична в пізню осінь, Дощем все зрошує поріг, Звисає листя іще досі В садах, що поруч, край доріг. А дощ то йде, а то вщухає, Весь день насуплений, хмурний, Гнідого осені сідлає, Копитом тупає баский. Неквапно, тихо поганяє, Останнім днем той кінь бреде, Зима ж --- на […]

Котрий день іде дощ, накрапає, Хмурним небом над садом висить, Пропав сніг, і сліда вже немає, Не біліє зима, не блистить. Потемніла земля, сад спустілий, Змокле листя поміж трави... Уже сниться зимовий день, білий, Й безголосі у ньому пташки. Подих вітру там не спіймати, Й прохолоди не чути […]

День йде поволі, йде, старіє, Останнім листям шелестить, Потроху снігом вже біліє, Зими показуючи мить. Влітає вітром із-за рогу, Стежки прирівнює до скла, Уже добралась до порогу, До посмутнілого вікна. Зима і злиться, й лагідніє, Водою капає зі стріх, Десь ген туманом засіріє Понад долинистих доріг. Дерева вкутуючи […]

Погода звична в пізню осінь, Дощем все зрошує поріг, Звисає листя іще досі В садах, що поруч, край доріг. А дощ то йде, а то вщухає, Весь день насуплений, хмурний, Осінь гнідого вже сідлає, Копитом тупає баский. Тихо, неквапом поганяє, Останнім днем той кінь бреде, Зима ж --- […]

Досі пахне печами І холод після слабкого Дощу проходить дим, Що прикриває все П’янким запахом печі. В епоху гаджетів Люди ще не забули тепло Від печі. Ліс віками ніс тепло і їжу. В найтемніші роки добра піч Зберігала життя людини. Живий вогник приваблює Дітей і мрійливих дорослих.

Досі пахне печами І холод після слабкого Дощу проходить дим, Що прикриває все П’янким запахом печі. В епоху гаджетів Люди ще не забули тепло Від печі. Ліс віками ніс тепло і їжу. В найтемніші роки добра піч Зберігала життя людини. Живий вогник приваблює Дітей і мрійливих дорослих.

Зима вже близько, на підході, Чіткішим став безлистий шлях, В калюжах, вмерзлих у болоті, У опустошених полях. І ось, як старість, біла-біла, Вона навідалась в поля, Пухнаста, тиха, ніжна, мила, Та лиш на мить така, здаля. Сховала річку, льодом вкрила, Немов собакою, цькує Холодним вітром, зла, немила, І […]