Вірші про пори року: пейзажна лірика та краса природи

І світить сонце та не гріє, Немає мови --- лютий йде, Своїми днями не біліє, Навіть надії не дає. У сірість вітер заглядає, Захід у холоді горить, І днями час іде, спливає, В обійми березня спішить.

Погода звична в пізню осінь, Дощем все зрошує поріг, Звисає листя іще досі В садах, що поруч, край доріг. А дощ то йде, а то вщухає, Весь день насуплений, хмурний, Гнідого осені сідлає, Копитом тупає баский. Неквапно, тихо поганяє, Останнім днем той кінь бреде, Зима ж --- на […]

Котрий день іде дощ, накрапає, Хмурним небом над садом висить, Пропав сніг, і сліда вже немає, Не біліє зима, не блистить. Потемніла земля, сад спустілий, Змокле листя поміж трави... Уже сниться зимовий день, білий, Й безголосі у ньому пташки. Подих вітру там не спіймати, Й прохолоди не чути […]

День йде поволі, йде, старіє, Останнім листям шелестить, Потроху снігом вже біліє, Зими показуючи мить. Влітає вітром із-за рогу, Стежки прирівнює до скла, Уже добралась до порогу, До посмутнілого вікна. Зима і злиться, й лагідніє, Водою капає зі стріх, Десь ген туманом засіріє Понад долинистих доріг. Дерева вкутуючи […]

Погода звична в пізню осінь, Дощем все зрошує поріг, Звисає листя іще досі В садах, що поруч, край доріг. А дощ то йде, а то вщухає, Весь день насуплений, хмурний, Осінь гнідого вже сідлає, Копитом тупає баский. Тихо, неквапом поганяє, Останнім днем той кінь бреде, Зима ж --- […]

Досі пахне печами І холод після слабкого Дощу проходить дим, Що прикриває все П’янким запахом печі. В епоху гаджетів Люди ще не забули тепло Від печі. Ліс віками ніс тепло і їжу. В найтемніші роки добра піч Зберігала життя людини. Живий вогник приваблює Дітей і мрійливих дорослих.

Досі пахне печами І холод після слабкого Дощу проходить дим, Що прикриває все П’янким запахом печі. В епоху гаджетів Люди ще не забули тепло Від печі. Ліс віками ніс тепло і їжу. В найтемніші роки добра піч Зберігала життя людини. Живий вогник приваблює Дітей і мрійливих дорослих.

Зима вже близько, на підході, Чіткішим став безлистий шлях, В калюжах, вмерзлих у болоті, У опустошених полях. І ось, як старість, біла-біла, Вона навідалась в поля, Пухнаста, тиха, ніжна, мила, Та лиш на мить така, здаля. Сховала річку, льодом вкрила, Немов собакою, цькує Холодним вітром, зла, немила, І […]

Вже тисне вечір руку дневі, Зрідка покрикує сова, Червоні яблука, рожеві Дарує яблуня стара. І більше яблуком не вгостить, Криве, дупласте деревце, Бо залишає осінь простір, В зими обійми віддає. В траву десь листя закотилось, В ріллю заплескалось сиру, Поодиноке залишилось Вкривати яблуню стару. 20.11.2024. Ганна Зубко

Уже липа безлиста --- пора, А береза у листі ще й досі, Уже вкотре від мене пішла, Наодинці залишила осінь. У дощі всі дороги, стежки, І стривожений вітер, шукає Всюди осінь, не може знайти, В опустілі сади заглядає. Ще береза злегка шелестить, Нахилившись, одна при дорозі, Спада листя, […]

Знову осінь приходила в сад, І рум'янцем покрилась калина, І стежки устеляв листопад, Пригощала птахів горобина. Посміхалася сонцем, дощем Поливала, туманом стелила, Утішала кожнісіньким днем, Ширше вітру розправила крила. І той вітер сліди цілував, Всі ті трави, де осінь ходила, Ніжно в очі її заглядав, Вона ж йшла, […]

Знову в сад повернулась весна, Ніжним щебетом, сонцем ласкавим, Зеленіла, зростала трава, Теплим вітер ставав і слухняним. Загуділа між квітів бджола, Поряд муха тихесенько сіла, В береги закортіло й пішла, Стрітись й там із весною хотіла. В нових пагонах вже очерет, І верба зеленіє із зіллям, Пишуть хвилі […]