Вірші про пори року: пейзажна лірика та краса природи

З мого саду вже осінь пішла, А на згадку лиш слід залишила, Залетіла із вітром журба І посіяла сум, розгубила. Заглядає в краплинах тепло, Всякий день його ніжність вбирає, Уже снігом мій сад замело, Стогне вітер у ньому, зітхає. 15.11.2024. Ганна Зубко

На решту осені дивлюсь, В її листопад неяскравий, До всього поглядом тулюсь, Надихуюсь вітрами. Низька-низесенька трава, Вгорі десь листя, під ногами, Милується і цим душа, І небом над садами. Нехай сміється через раз Осіннє сонце й небо плаче, Люблю, обожнюю цей час, Де сумно ворон кряче. У жменю […]

Знову осінь до серця беру, Своїм зором усю обіймаю, Поміж листя блукаю, ловлю, Прохолодою тішусь, вдихаю. Все про осінь, тепер і колись, В іншу пору по неї зітхаю, Усі хмелем, неначе, сплелись, У її лиш гаї заглядаю. В світ впустила зимова пора, У осінню, надіюсь, покину, Прошу в […]

Знову осінь до серця беру, Своїм зором усю обіймаю, Поміж листя блукаю, ловлю, Прохолодою тішусь, вдихаю. Все про осінь, тепер і колись, В іншу пору по неї зітхаю, Усі хмелем, неначе, сплелись, А я з трепетом розплітаю. В світ впустила зимова пора, У осінню, надіюсь, покину, Прошу в […]

Веде погляд у тиху долину, Кольорів куди жовтень додав, Крався вітер, все дихав у спину, Мов пришвидшити кроки бажав. Сипав золотом клен, в сонці сяяв, Задивлявся на хвиль верболіз, Хміль все плівся, часу не гаяв, Зарум'янений вгору поліз. В холод хвилі рукам заманулось, Біжить погляд, водою бреде, Знов […]

Вже змінитися осінь спішить, Морозець злегка трави вкриває, Не поблискує клен, не горить, Зрідка листя додолу скидає. Не угледіла в небі птахів, Неуважність моя пропустила, Торік бачила клен як горів, Цьогоріч позолота не вкрила. Не йду в гай до калини, верби, Що заглядають в тихе озерце, Розлетілись надії, […]

Хрустіло листя впале під ногами, Та зрідка промінь де-не-де блукав, Крутився вітер, шастав берегами, Його величність холод завітав. Без позолоти жовтень стоїть дивний, І без дощів, й тумани обійшли, День холоднішає щомиті, щогодини, Біліють трави, наче зацвіли. Ганна Зубко 17.10.2024.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Потухне посмішка, вже сум буде зітхати, А вітру може заманутись сліз. Ганна Зубко 12.10.2024.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Потухне посмішка, вже сум буде зітхати, А вітру може заманутись сліз.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Не посміхатись --- схочеться зітхати, Ще, знаю, вітру заманеться сліз. Ганна Зубко 12.10.2024.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Знов снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Не посміхатись --- схочеться зітхати, Ще, знаю, вітру заманеться сліз Ганна Зубко 12.10.2024.

А за вікном барвиста осінь Останні подихи тепла Відгомоніло літо в росах І так давно весна була А день на день такий не схожий Немов би літо і зима Похмурий день і день погожий Вчорашній день...його нема Тече вода струмки і ріки Ріки вливаються в моря Черговий день […]