Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Повіяв вітер --- й мені добре, Пробіг промінчик --- краще всіх! Трава жовтіє, бур'ян сохне, Місцями іній уже ліг. Листя не все спішить додолу, Й хвилям під лід ще не кортить, Очі погля́дають угору, --- А раптом клин уже летить. Й почувся голос, знову й знову, Пташиний, ви́соко […]

Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]

Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]

В руках уже стара газета, Хоча старіша, звісно, я, Ціла, злегка́ лише потерта, І назва є --- „Подо́лія". Та не цікавить, відкладаю, Надво́рі осінь --- то святе! Від сонця очі прикриваю, Що так і променями б'є. Торкнулась гілки й впав листочок, Торкнувся він уже трави, Пови́лась стежка за […]

Ловлю́ осінню всяку мить, Де так цікавого багато, Яка старається, спішить Усе чіткіше показати. Дивлю́ся вслід всьому́ й птахам, Що почали́ вже відліта́ти, І ще я волю дам ногам У тому про́сторі ступати. Щоб йшли по осені, брели, А очі всю красу вбирали, Хмари щоб різними були І […]

Ловлю́ осінню всяку мить, Де так цікавого багато, Яка старається, спішить Усе чіткіше показати. Дивлю́ся вслід всьому́ й птахам, Що почали́ вже відліта́ти, І ще я волю дам ногам У тому про́сторі ступати. Щоб йшли по осені, брели, А очі всю красу вбирали, Хмари щоб різними були І […]

Сонце поглянуло з-за хмар, Й сховалось --- холоду злякалось, Який із вітром де літа́в --- Там усе інеєм вкривалось. Й опале листя все у нім, Не тільки ночі --- й дня добрався, Ще вчора сяяв, мов горів, --- Сьогодні клен вже осипа́вся. Десь зрідка пташка пролетить, Що на […]

Осінь старається, як вміє, Природі шарму додає, А як піде́ --- скрізь забіліє, Нестерпним холодом війне. І дні зависнуть наче в часі, Не скрипнуть двері зайвий раз, І всі негоди будуть кращі За той один лише мороз. При згадці вже біжить по спи́ні, У душу віє холодком... Я […]

Осінь старається, як вміє, Природі шарму додає, А як піде́ --- скрізь забіліє, Нестерпним холодом війне. І дні зависнуть наче в часі, Не скрипнуть двері зайвий раз, І всі негоди будуть кращі За той один лише мороз. При згадці вже біжить по спи́ні, У душу віє холодком... Я […]

Пожовкле листя на мокрій бруківці. Ласкаве сонце вже так не пече. Залишилось позаду і це літо, Тільки й глянути, що через плече. Коротші дні, холодні ранки. І швидко наступають вечори, Раніше треба запинать фіранки, А місяць мовчки світить із гори. Вересень 2026

Осінні посмішки дарує листопад, вже осінь спить, замерзне виноград, поглянь на мить, вже твоє ніжне серце не бринить, а осінь спить, вже перші випали сніжинки вчора, а ти поглянь на мене, зупинись на мить, без тебе ж я вмираю, осінь спить, ти знаєш, так кохаю цю осінь і […]

Вона Торкає струни водяні, Б'є по дахах будинків соло, І на бетоннім полотні Малює дзеркалами кола. Вона вдягає в ржаву мідь Дороги й зморені маршрути, І щедро сипле мимохідь Каштани в шкарлупу замкнуті. Вона випалює листи На глиняних тарелях скверів, І вперто в сито ллє дощі На тихі […]