(Чорна кава — чорні думки)
Капають сльози солоні у каву,
Тонуть у гіркості чорних думок.
Серце тріпоче, пощади благає —
Розум тримає на взводі курок.
Пара над чашкою — спогади кволі,
Димом тікають у темну імлу.
Їх розчиняє там зламана воля,
Морок ковтає і тягне в пітьму.
Кава холоне. І сльози стихають.
Світ повертається знов до життя.
Тільки всередині — пам’ять тримає
Ту порожнечу, що зветься буття…
19 травня 2026 р.
