Ми кажемо: «Зроблю це завтра»,
«Владнаю потім всі діла…»,
«Коли мине ця лихоманка»,
«Коли прийде тепла пора…».
Ховаємо свої бажання
У довгі скрині «до весни»,
Лишаючи на час той ранній
Найкращі, найсвітліші сни.
Купуємо красивий посуд,
Але ховаємо в сервант.
Шукаємо слушну нагоду
Та ідеальний варіант.
Вдягаєм звичне і сіреньке,
А шовк чекає на «колись».
І серце б'ється потихеньку
Й шепоче тихо: «Схаменись».
Бо «потім» — це підступна пастка,
В календарі його нема.
Там не цвіте щаслива казка,
Там тільки пустка і зима.
Життя — не спроба й не чернетка,
Його не вдасться обновить.
Бо сьогодення — це оздоба,
Яку не варто пропустить.
Пий із крихкої філіжанки,
Цілуй. Люби. Лети. Палай!
Не жди омріяного ранку —
Вже зараз жити починай.
27 травня 2026 р.
