Ніч. Темрява. Вікно. Зірки,
що шлють мені свої вітання.
Легке торкання в тишині —
і тихий подих, як світання.
Прозоре скло. Холодний блиск.
Чужі світи. Далека вічність.
У тиші цій — таємний тиск,
у нескінченності — магічність.
Я тут. Вони — десь там, вгорі.
Між нами простір і століття.
Лиш вогники у вишині —
далекі зоряні суцвіття.
Вони мов протяги віків,
матерія, що стала світлом.
Ми — спалахи між їхніх снів,
що тануть під холодним вітром.
Крізь скло я бачу вічну мить.
Там зорі, простір, часу ріки.
До мене сон крізь скло летить —
думки стихають, сплять повіки.
09 травня 2026 р.
