Я помилявся, був неправий:
Ти не еліта, ти – ніхто.
Влаштувала спорт кривавий;
Замість шинелі ношу тепер пальто.
Повернув свої я камені,
Але людським трудом.
І все одно на мости спалені:
Життя – не єдине розбитим склом.
Топаз знайшовся по дорозі,
Всі інші викупив невдовзі.
Виходив, силуючись, на морозі
Стояв, був як у морзі.
А ти займалася обманом
Завжди, споконвіку.
Тільки й вихваляєшся дурманом
І невдячна чоловіку.
Тепер напрямок не Тулон,
Потраплю я у Нотр-Дам.
Не потребую клятих пʼятих колон,
Свої камені я не віддам.
