Я одна, я у полі воїн,
Я одна на пагорбі стою,
По два боки від мене окопи —
Я тримаюсь за землю свою.
Полягли вже волошки сині,
І голівки будяк погубив,
А ромашки — тендітні, білі —
Вкрили землю, мов білий пил.
Я одна, я у полі воїн,
Свистять кулі та рве снаряд,
Цвіт зелений рознесло по полю,
Де трава ще росла до стократ.
Я тримаюсь, я ще стою,
Я тут сіялася, моє тут коріння,
Я тут виросла, моє тут життя,
Я — землі цієї творіння.
Хай реве, хай стогне земля,
Я засію своє насіння,
Звідси я не піду в небуття,
Залишу по собі коріння.
Я одна, я у полі стою,
Не питайте, що я за квітка,
Не питайте, яка зовні я —
Я у полі стою, тендітна.
Чужий погляд крізь мене пройшов,
Обпалив він своєю байдужістю,
Рідний погляд мене віднайшов,
Приголубив, мов рідну душу.
Я одна, я у полі стою,
Я і воїн, і квітка Надії,
Рідний погляд мене віднайшов —
Може, я збережу його мрії.
02.12.2025 Війна
