З-за обрію залізна птаха прилетіла,
Над містом кружляла та в тім’я влупила,
І так вдало била, що іскри летіли,
Світло враз пропало, тепла не стало.
Три дні бились, бились, очі розтулили,
Тільки тепла в тілі ще не наробили.
Отака та пташка, не дай їй літати,
Краще збити зразу, не будеш горя знати.
Із-за моря сунуть, із країни дикої,
Птахи ті залізні з гучними криками,
Там люди існують, в дурмані всі ходять,
Самі не живуть і сусідам лиш шкодять.
Так що не сидимо, арбалет ладнаємо,
Стрілами залізними їх зупиняємо,
Хай тут не літають, ціль не виглядають,
Наші влучні стріли їх наздоганяють.
Ото і розвага, і вправа для тіла,
Поки тепло зробимо, буде нам діло.
26.11.2025 Війна
