У «Танго Смерті» Вагнера шукаю я розраду,
Як відгукнеться танець на сум’яття душі,
Чи може зачарує своїм музичним струмом,
Чи може роздратує свідомість до межі.
Де в цьому дійстві віднайти той стрижень,
Щоб втриматись у безумстві світових подій,
Де все руйнує карлик у хворій уяві,
Де рудий Дон торгує на крові людській.
Ціна життя, – це музика, де виграють монети,
Де на вагах найнижча нам ціна,
Де продається все – дорослі, жінки, діти,
Щоб скрині золотом наповнились сповна.
І що їм заповіді та Божі настанови,
А що їм совісті сум’яття, те облиш,
Один живе в лабетах жили золотої,
А інший — у в’язниці спогадів старих.
Колись ми «Танго Смерті» Адольфу вже зіграли,
Хай «Танго Смерті» в кремлі своїх знайде,
І я не проти того, щоб під цей чудовий танець,
На цій планеті станцював би хто іще.
22.11.25 Війна
