Ну досить вже цієї печалі,
Гіркоти напилась я сповна.
То є інший бік життя-медалі,
Хоч лишає інколи вона.
Крізь біль навчилася сміятись,
На межі стояти — не здаватись.
Крізь біль навчилась підійматись,
Щоранку новий День стрічати.
І хай в душі ще вітер виє,
І тінь тривоги не зника —
У серці віра тихо зріє,
Мов світло ранку крізь віка.
15.04.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)
