Сьогодні дуже дивний день: То сонце вигляне з-за хмари, То дощик бризками піде, І вітер крутить свої чари. Прозоре небо, мов кришталь, Просякнуте добром і світлом. І враз — хтось перемкнув деталь, Стемніло небо, стало грізним. Іду крізь цей мінливий світ, Де кожна мить — нова картина. Сміється […]
Злегка постукав дощ в вікно, Дихнув на шибку вітер, І тільки їм не все одно Хто намочив, хто витер. Дощ стука далі, вітер дме На дерево брунькасте, Та листям, жаль, не шелесне́, Не виросло пока ще. Зате трава росте, спішить, Десь цвіт вінками сплівся, А час спішить, іде, […]
Не криви більш душею в мій бік, Вже уко́тре прошу́, заклинаю, Не лякай, не тривож ти мій світ, Я ж до тво́го нічого немаю. В його небі птахів переліт, Крик зозулі в зеленому гаї... Він такий, трохи інший мій світ, Не чіпай, я ж твого́ не чіпаю. Спів […]
Не криви більш душею в мій бік, Вже уко́тре прошу́, заклинаю, Не лякай, не тривож ти мій світ, Я ж до тво́го нічого немаю. В його небі птахів переліт, Крик зозулі в зеленому гаї, Він такий, трохи інший мій світ, Не чіпай, я ж твого́ не чіпаю. Спів […]
Злегка постукав дощ в вікно, Дихнув на шибку вітер, І тільки їм не всеодно Хто намочив, хто витер. Дощ стука далі, вітер дме На дерево брунькасте, Та листям, жаль, не шелесне́, Не виросло пока ще. Зате трава росте, спішить, Десь цвіт вінками сплівся, А час спішить, іде, летить, […]
Прошу я легкості, як дотик вітру, що розплітає тишу між гілок. Щоб день ішов неспішно, не в зневіру, а просто в радість — тихий, теплий крок. Щоб у руках трималась кава ранку — маленьке сонце тихе і без слів. І щоб душа, не знаючи обману, ловила щастя в […]
Не озираюся назад, Там дощ розмив усі дороги, Змиває з серця тихий чад, І сонце сушить слід вологи. Минуле — мов сипуча сіль, Що вислизає крізь долоні. У ньому радість і та біль, Що довго ще пульсує в скроні. Там попереду — висота, Ельбруса велич у скорботі. Дзвенить […]
Застряг ти між двома світами — між розумом й мовчанням мрій. Один гукає: «Йди в кохання», а інший впевнено: «Не смій». Та ти завмер на роздоріжжі, минають дні — і час не жде. І шанс, що грівся біля серця, немов вода із рук іде. Він ще торкнеться на […]
Чому ж ти, гіллячко, поникло? Куди ж ті силоньки поділо?.. Вітри гуділи, дощ шумів — І сум дібров не відступив. Чому ж ти, гіллячко, поникло? Куди ж ту радість ти поділо - Де шелест листячка твого? Де стукіт сердечка мого? 21.04.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)
Допоки ми разом — тримаємо світ, На камені гострому — спільний наш слід. І кроки до прірви, як нитка тонка, Рятує лише твоя тепла рука. Нас вітер хитає, під нами пітьма, Вібрує в ній тиша, тремтить глибина. Та ми балансуємо в кожному дні, Бо ти у мені, а […]
Ну досить вже цієї печалі, Гіркоти напилась я сповна. То є інший бік життя-медалі, Хоч лишає інколи вона. Крізь біль навчилася сміятись, На межі стояти — не здаватись. Крізь біль навчилась підійматись, Щоранку новий День стрічати. І хай в душі ще вітер виє, І тінь тривоги не зника […]
Завмерла мить у пальцях піаніста, Прозорий звук стікає по щоці. Вона пливе, повільна й дуже чиста, – Мелодія, що тоне у мені. Ще не політ, а тільки розтирання Сухого смутку в теплій тишині. Так дихає розгублене світання, Що ледь тремтить у згаслому вогні. Тут кожний крок дорожчий за […]
Життя — це найскладніший і найцікавіший роман, який пише кожен із нас. Філософська лірика про життя допомагає нам знайти орієнтири у цьому вирі подій, осмислити власний досвід та подивитися на буденні речі під іншим кутом. У цьому розділі зібрані поетичні твори, які торкаються вічних тем: пошуку істини, плинності часу, боротьби добра і зла, а також важливості кожної миті.
Вірші про життя — це не просто римовані рядки, це досвід поколінь, втілений у слові. Вони стають підтримкою у важкі часи, дарують надію, коли здається, що виходу немає, і вчать цінувати те, що ми маємо тут і зараз. Читаючи таку поезію, ми ніби ведемо діалог із мудрим співрозмовником, який розуміє наші тривоги та радості.
Ми прагнемо, щоб кожен читач міг знайти вірш, який співзвучний його внутрішньому стану. Наша колекція включає:
У світі інформаційного шуму та постійного поспіху нам часто бракує часу на саморефлексію. Читання філософської лірики — це своєрідна медитація. Вона дозволяє уповільнити темп, зазирнути всередину себе та знайти внутрішню рівновагу. Кожна строфа може стати поштовхом до важливого усвідомлення або допомогти змінити ставлення до проблемної ситуації.
На нашому сайті ви знайдете як класичні твори відомих майстрів слова, так і вірші сучасних авторів, які гостро відчувають пульс сьогодення. Ми постійно оновлюємо категорію «Лірика життя», щоб ви завжди могли знайти свіжі джерела для натхнення та глибоких роздумів.
Запрошуємо вас до неспішного читання. Обирайте вірш, який найбільше відгукується у вашому серці сьогодні, діліться мудрими цитатами з друзями та близькими. Нехай ці рядки стануть для вас джерелом мудрості, спокою та сили. Пам'ятайте, що поезія — це дзеркало життя, і в ньому завжди можна побачити щось нове та прекрасне.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.