Допоки ми разом — тримаємо світ,
На камені гострому — спільний наш слід.
І кроки до прірви, як нитка тонка,
Рятує лише твоя тепла рука.
Нас вітер хитає, під нами пітьма,
Вібрує в ній тиша, тремтить глибина.
Та ми балансуємо в кожному дні,
Бо ти у мені, а я — у тобі.
Тримай мою руку — відпустиш на мить,
Надія кришталем об скелі злетить.
Здригнешся від страху — нема нас обох,
Зірвемося в прірву під гуркіт епох.
Ми — виклик для долі та сірих пустот.
Тримай мою руку. Не бійся висот.
18 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
