А доріжка простелилась
Вишиваним рушником,
Де з тобою ми ходили,
Спомин залишивсь обом.
Бо літа, неначе коні
Так нестримно мчали вдаль,
Посріблили наші скроні,
Несли радість і печаль.
Добре бачили й погане,
Прожили й пережили.
Та залишилася пам”ять
Про щасливі тії дні.
А доріженька барвиста
В”ється змійкою у сни,
Юність наша там іскриста
Пахла квітами весни.
2018 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
