Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Застряг ти між двома світами — між розумом й мовчанням мрій. Один гукає: «Йди в кохання», а інший впевнено: «Не смій». Та ти завмер на роздоріжжі, минають дні — і час не жде. І шанс, що грівся біля серця, немов вода із рук іде. Він ще торкнеться на […]

Чому ж ти, гіллячко, поникло? Куди ж ті силоньки поділо?.. Вітри гуділи, дощ шумів — І сум дібров не відступив. Чому ж ти, гіллячко, поникло? Куди ж ту радість ти поділо - Де шелест листячка твого? Де стукіт сердечка мого? 21.04.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)

Допоки ми разом — тримаємо світ, На камені гострому — спільний наш слід. І кроки до прірви, як нитка тонка, Рятує лише твоя тепла рука. Нас вітер хитає, під нами пітьма, Вібрує в ній тиша, тремтить глибина. Та ми балансуємо в кожному дні, Бо ти у мені, а […]

Ну досить вже цієї печалі, Гіркоти напилась я сповна. То є інший бік життя-медалі, Хоч лишає інколи вона. Крізь біль навчилася сміятись, На межі стояти — не здаватись. Крізь біль навчилась підійматись, Щоранку новий День стрічати. І хай в душі ще вітер виє, І тінь тривоги не зника […]

Завмерла мить у пальцях піаніста, Прозорий звук стікає по щоці. Вона пливе, повільна й дуже чиста, – Мелодія, що тоне у мені. Ще не політ, а тільки розтирання Сухого смутку в теплій тишині. Так дихає розгублене світання, Що ледь тремтить у згаслому вогні. Тут кожний крок дорожчий за […]

Ми звикли шукати красу в грандіозному: в гірських вершинах, у витворах мистецтва чи в безкрайніх морських просторах. Але справжня, тиха і чесна краса часто ховається у звичайних речах, які нас оточують щодня. Поглянь на чашку кави зранку. Це не просто посудина з напоєм. Це ритуал, який дає початок […]

Я хочу писати вірші аж до болі, щоб очі сльозилися, текли сльози прозорі, мов ріки чисті, в них видніються зорі, бо біль на душі зайняла всі простори. Не знаю чому, та так боляче жити, бо світ цей жорстокий може тебе захопити. ​Ця біль душевна – квиток до війни, […]

Я була старша. Четверо братів Завжди за мною бігли босоніж. Я часто не встигала твоїх слів Почути, мамо… Ранила, як ніж. ​Не розуміла втомлених очей, Твоєї тиші, розпачу і сліз. Серед дитячих і чужих речей Ти свій важкий невтомно несла віз. ​Я ображала… Думала: «Сама! Я все зумію, […]

Я завжди пишу, як відчуваю, Чи на серці біль, чи я посміхаюсь, На папір переношу всі свої почуття, Бо інакше вже просто не справляюсь я. Потім ці слова — у вірші й пісні, Наче голос мій між рядками живе, Те, що я не скажу нікому в житті, На […]

Коли мовчання стискає груди, і ніч повільно торкається скронь, я відпускаю тебе у люди, у рими, ритми, підшкірний вогонь. Ти вже не дотик, не голос поруч, не крок назустріч, не рідне тепло. Ти став рядками, ти серця порух, ти те, що болем крізь мене пройшло. Я переллю тебе […]

Повіяв вітер знов і знов, Зімкнулися враз вії, В житті чиємусь ще любов, В моєму ж --- лише мрії. Прості, наївні, може й ні, Як збоку подивитись, Але для мене вже складні, Приходиться журитись. А часу мало, днів моїх, Спішити б, не губитись, І спити чашу до країв, […]

Зірвати б квітку... не зірву́, Тягнути руку не посмію В пахучі квіти, бур'яну, Красу ту божу не зруйную. Колись дитиною несла́ Додому з поля, лугу квіти, Сідав метелик, де бджола... Цього́ із пам'яті не діти. Любила квіти і люблю́, Тепер по-іншому, вже мудро, Не рву, в дарунок не […]