Моя сумна історія

​Весь світ повстав проти мене,
Система тисне, гасить емоції.
Я знаходжу віддушину лише серед своїх,
Де розум і серце палають вогнем.
Мій дух не знає спокою —
Він, як загнаний звір,
Б’ється, скавулить і прагне на волю.
​Я благаю Аллаха щодня,
Та темна ніч ніяк не відступить.
Я втрачаю надію, гублю свою віру,
А відповіді й помочі — все не чути.
​Я знаю, це іспит, це шлях випробувань,
Але сили закінчуються, я на межі.
Підтримки нема, я шукаю опору
Лише у собі, у власній душі.
​Я молюся, я каюсь, я знову прошу,
Хоч знаю — бував не завжди правий.
Така вже доля людська, непроста —
Лишатись стійким, коли світ крижаний.
​О, Аллах, я терплю, я долаю свій страх,
Аби не впасти і не зійти з вірного шляху.
Хоч ноша важка, і кожен крок — як удар,
Я все ще тримаюсь. Я буду триматись до краю.
​Бо навіть у темряві, в розпачі днів,
Я відчуваю — мій шлях не скінчився.
Я вистою все. Я пройду крізь вогонь,
Бо дух мій для світла у муках народився.