Не плач за мною. Я тепер — трава.
Я теплим вітром овіваю плечі.
Я — ті невимовні в журбі слова,
Що ти почуєш у глибокий вечір.
Я не боявся. Просто не встигав
Згадати все, що серцю було миле.
Я в землю вріс — її я обійняв,
Щоб ви по ній ходити вільно вміли.
Мій автомат затих в жаркому дні,
Шеврон на пам'ять вітер розгойдає.
Не ставте свіч, не плачте по мені —
Я там, де світло темряву долає.
Тут не стріляють. Тиша — і я в ній.
Я бачу небо — чисте і безкрає.
Я виграв головний, останній бій…
Я є усюди — смерті не буває.
Пробач за те, що я не долюбив,
Що не допив з тобою чаю зранку.
Я так життя і рідний край любив,
Що став для нього вічним на світанку.
15 травня 2026 р.
