Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Показ мод усім доступний, Участь - для кожного охочого. Кажуть, учасникам - вітер попутній І жодного дня робочого. Приходять чоловіки і жінки, Ніхто не пропустить слави. Пропонують їм гроші дзвінкі, А вони настрибують, дикі удави. І ось - світлий подіум. Усі презентації мають про риси, Приготували навіть мелодію, […]

Із самого народження Її хват на плечах. Не терпить милого поводження, На всіх наганяє страх. Недолуга пухирчата лихоманка, Підганяє лінивих завжди. Безупинна і терпка чеканка Приносить їй різного роду плоди. Хмурого її погляду достатньо Зрозуміти - тобі кінець. Ти ставився до неї халатно, То ж піди з нею […]

Я збудував свій власний саркофаг, Що виблискує яскраво. Він немалий, він весь в дивах; Про себе нагадає жваво. Він не для монстра, не для плоті; Здається, лише для моєї злості. Саркофаг у райдужній блювоті, Прикрашений конфетті зі млості. Там лють, прихована так довго. Там пристрасть, яку вже не […]

Славетна муза й мученик, Назавжди синдром самозванця. Актор, суддя та шибеник Без друга, повірника, коханця. Розпачлива безнадійна жриця П'ятсот років тримала валун На плечах, морська цариця. Обрахувалась вона лун. Життя ніколи не буде старим. Відчуження, морозний страх Роблять досягнення мізерно малим, Перетворює всі сили на прах.

Ми не вміємо говорити про минуле так, щоб не провокувати розбрат Ми правнуки тих, хто боровся, та, врешті, програв, Тож наші діди і батьки були зламані в цій боротьбі, А з ними і ми безпорадні у веденні справ, Хоч соромно в цьому зізнатися навіть собі. Свята правота переможців […]

Не має щастя берегів, та нетривке воно - Не тане швидше і міраж в пустелі! Ти в дійсності шукаєш паралелі, А ніжний шепіт "Я твоя віднині!" Лиш вселяє тугу ... Як почуття таке з'являється? Хто знає, в ньому є таємна суть? Чому про нього скупо так Говорять, думають […]

Розгойдує все сильніше, на гойдалці життя! Гойдає як востаннє – завзято, до упору... І ти на ній сидиш – як мале, налякане дитя – Тримаєшся руками, хоч за якусь опору... Та стабільності на гойдалці ніякої нема, Ніколи не було, й напевно, ще не скоро буде... І перед очима […]

Я коментую лише те, Що до душі припало, Нехай веселе, хай сумне, Та рима співпадала. Щоб перехоплювало дух, Вернутися хотілось, Читалось подумки і вслух, Струмочком щоби ли́лось. Щоб розділові знаки скрізь Рядки ті прикрашали, Я, коли вірш в натхненні зріс, „За" обома руками. 20.07.2026. Ганна Зубко

Чи напівповна чаша, чи напівпуста? Цей світ із попелу, а чи — з вогню? Складна тут відповідь, чи може надпроста, Але закута часом у броню? Її шукаємо у дзеркалах думок, А запитання — на граніті днів, І кожна мить життя — наш вирішальний крок Поміж тіней, серед яскравих […]

Старий гончар крутив слухняне коло, Водою глину вправно умивав. Він бачив світ: розпечений і голий, На спину глека ніжно руку клав. Сказав юнак: «Вона жива неначе». І подививсь на руки гончара. — «Вона мовчить, — сказав старий, — та плаче, Коли у піч іти прийде пора. Поглянь: без […]

Немає вічності. Немає. Є тільки мрія І ностальгія. Є твоє і моє Відображення. Нема надії. Любов! Вона жива! ...Але минуща. І залишає Порожнечу Після себе... Це не привід, Але Віра - руїна, Зникає, як привид... Порожнеча Стирає пам'ять, Поглинає вічність. Нескінченність - у порожнечі, У павутині мислення. Світ […]

Де тіні гострять грані прохолоди, І тиша п’є із простору лиш тінь, Міняє всесвіт сутність і породи: Гірський кришталь — у темряву видінь. Скло загусає в бронзових коріннях, Ріка міняє плину полотно — Там, де цвів ранок в сонячних проміннях, Тепер кипить бурштинове вино. Ми — лиш незрима […]