Я — поетеса, та, що мовчки кричить, Нехай не читають — я в тиші зросту. Я — поетеса, та, що в серці звучить, Нехай забувають — я правду несу. Я буду вважатися нею, поки люди читають, Перечитують мої, не свої, думки, Буду вважатися нею, поки люди тримають, Тримають […]
Скажи, мій Боже, коли настане тиша на Землі? Коли не буде війн? Коли не будуть гинути люди? Коли у спокої та щасті на Землі ми жити будемо? «Все те, що хочеш ти, у ваших же руках. Для щастя дав Я вам усе, щоб жили люди. Але допоки ви […]
Цвіте, цвіте яблуневий, Сяєш ти у день травневий Рожевими зірочками У садочку тата й мами. Їх давно уже немає, А яблуньки розквітають, Що садили їхні руки Для дітей та для онуків. Яблуневий цвіте гарний. Спогади летять птахами, Тихо на плече сідають І моє серденько крають.. Отой цвіт рожево-білий […]
Мовчи. Залиш позаду всі слова, Відкинь усі наймення та умови. У тиші визріває вісь нова, Де більше не потрібні жодні мови. Спадає час, немов чужа вуаль, І розпадається гнітюча схема. Тут більше не працює вертикаль, Ти сам тепер — і космос, і система. Ти все шукав той вихід […]
Затихли грози між крихкими днями, Де рветься час на правду і на «ні», Де ми ішли непевними шляхами, Лишаючи автографи у сні. Тонка межа — як лезо чи як крига — Розрізала надвоє сни й думки. Життя гортається — старезна книга, Де між рядками — долі і віки. […]
Наш світ — це ми самі, у подиху кожнім і кроці, В ранковій росі і в бездонній нічній глибині. Він в шурхоті трав і в небесному синьому оці, В усьому, що квітне в душі і в земній далині. Це дім, де коріння сплелось із живими серцями, Де кожна […]
Життя — це атлас із доріг, І вдих, і видих їх сплетінь. То кроки легкі, наче сміх, То біг — стаккато тупотінь. Цей атлас не підкаже дій, Не зафіксує кожен злет. Він — ряд негаданих подій З думок, із хаосу й прикмет. Там стежки, виткані з роси, Малюють […]
Справедливість приходить запізно, Коли попіл осів на поріг. Вона дихає холодно й грізно, Обтрусивши запечений сніг. Це не свято з гучними піснями, Не солодка розрядка в душі — Рана з сіллю, омита сльозами Як останні слова на межі. У правиці — іржаві терези, У зіницях — застигла полинь. […]
А мені чомусь не спиться В ніч, як місць в небі повний, Мерехтять золотом зорі. Сон утік далеко звідси. Наче вдень так видно всюди, Стихло все, дрімає тиша, Місяць на траві залишив Сяючу доріжку срібну. Може втрапила я в казку Чи природи дивне царство? Можу того і не […]
Над річкою млосною, в темному трансі, Під ковдрою неба, у вимірі снів, Свічки електронні, в пульсуючім танці, Пронизують вечір пунктиром вогнів. Зливаються сфери: органіка й дані Пульсують під шкірою світла й води. І все, що лишилось у цім океані — Це струм, що шукає космічні сліди. Мов нерви […]
Справедливість приходить запізно, Коли попіл осів на поріг. Вона дихає холодно й грізно, Обтрусивши запечений сніг. Це не свято з гучними піснями, Не солодка розрядка в душі — Рана з сіллю, омита сльозами Як останні слова на межі. У правиці — іржаві терези, У зіницях — застигла полинь. […]
Ми будуєм ковчеги із власних застиглих вагань, Забиваємо вікна, щоб вітер не випив тепла. Але страх – це іржа, що без звуку і без покаянь Роз’їдає вітрила, які нам надія дала. Невідомість – як море, що дихає в темний фасад, Ти стоїш на причалі, стискаючи в пальцях квиток. […]
У бурхливому потоці щоденних справ нам часто необхідна пауза, щоб зазирнути всередину себе. Філософська лірика — це саме той інструмент, який дозволяє зупинити час і задуматися над фундаментальними питаннями людського існування. У цьому розділі нашої платформи сучасні автори діляться своїми глибокими роздумами, втіленими у поетичну форму. Це не просто вірші, а відверті пошуки істини від учасників спільноти, що спонукають до переосмислення цінностей.
Поети нашого порталу досліджують найтонші матерії людської душі. Через авторське слово вони намагаються знайти відповіді на питання, які турбували людство століттями, але сьогодні, у наших реаліях, набувають зовсім нових сенсів.
Філософська поезія багатогранна і торкається найважливіших аспектів буття. У добірках наших користувачів ви знайдете роздуми на такі теми:
Читання філософських віршів вимагає вдумливості, тиші та готовності до внутрішнього діалогу. На нашому порталі ви можете не лише читати цю глибоку поезію, а й обговорювати її з авторами. Ця лірика вчить нас мислити критично та приймати багатогранність світу.
Відкривайте для себе нові імена в сучасній поезії. Зберігайте рядки, які найбільше резонують із вашим світоглядом, до власних книжкових колекцій на сайті, залишайте коментарі авторам та діліться мудрістю з друзями!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.