Іще тоді, як всі вірші мої,
Лише мені всі малював портрети.
Співали нам всі в світі солов’ї,
Безпомилково серце знало, де ти.
Іще тоді світанки не в журбі,
Та й вечори цікавістю зоріли.
Веселий вітер в весняній вербі,
Всі труднощі здавались там безсилі.
Іще тоді, та це вже так давно,
Що й згадки облетіли, як пелюстки.
І плаче від самотності вікно,
Знов осінь і строкатість її хустки.
<br>Тамара Назарук
