Барвиться листя від осіннього тепла
І різнобарв‘ям кольорів дивує.
Павук свої тенета розпліта,
Рахує час до холодів зозуля.
А понад ставом стелиться туман,
Пожовклий лист верби гойдає хвиля .
Самотній очерет шумить у такт вітрам,
Клекочуть гуси та готуються у вирій.
Змінили колір за горбом поля,
Похмурі соняхи вже голови схилили,
Шовкові коси розплела ковиль -трава,
По схилу ніжно покотила хвилі.
Яка мінлива осені пора,
Бува тепло дарує ,а раптом піде злива
І кожен раз непередбачена вона,
Як та дівчИна гарна й вередлива.
28.09.22
Автор: Верховчанка
( Людмила Сун- Дун- Чан)
