Життя минає надто швидко,
І розумієш це тоді,
Коли стоїш біля калітки,
Щоб у незвідане піти.
Тоді приходить розуміння —
Як ти насправді в світі жив:
Чи повз по ньому сірим гадом,
Чи птахом в небо полетів.
І згадка вирине неждано
Про все, що в серці ти носив:
Кого любив — кого цурався,
І що навіки загубив.
Минуле вже не повернути —
Його поніс у Лету час.
І ким ти був — не так важливо…
Та щось не відпускає нас.
06 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
