На пероні не було нікого,
Сіли в потяг усі, крім тебе, –
Бо прощалась із містом у моря,
Показала білет і в купе.
Ти була тут зовсім недовго –
Лиш уїк-енду лічені дні.
Вже забула, напевно, про того,
Бо тікала зі світлом у тьмі.
Новій долі – назустріч пригодам!
Як пташина летиш до небес.
Вже не будеш спускатись по сходах,
В талереях ти мчиш, як Гермес.
Вже не буде страждати, боліти,
Твоє серце, яке ще живе.
Будуть очі жагою горіти,
І кохання прийде – лиш нове.
Поїзд рушив на захід країни,
У вікні пропадає перон.
Відбулися в душі твоїй зміни, –
Полишає вокзал твій вагон.
Ти знайдеш, ощасливиш другого, –
Сині очі палатимуть знов.
Покохаєш одного, близького, –
І він скаже: «Нарешті знайшов!»
<br>Ігор Перегняк
