" вулиці що гинуть"
Пам'ятаю я ті вулиці щасливі, миті ті вільні, лиш серце моє невільне згадує ті миті ті вулиці злиденні, коли все наче у сні теплому, таке яскраве, таке щасливе лиш серце моє нещасне в тихих вулицях злиденних гине, лиш солодкий смак минулого в життя моє приходить, той смак мов отрута самого життя, так повільно і так туго серце моє в тій отруті гине.<br>Ярощук Андрій
