Руки тонкими дотиками пронизують клавіші наскрізь. Поки за стіною вирує вихор війн, він ховається за пеленою.
Уламки падають у безтрунні пронизування, а звуки шепочуть у розумі його густому.
Простимі будуть великі́ бої, і світ закінчиться у величі вогнем.
Вогні пройдуть крізь темнії тумани і прорвуться наче жорсткий грозовий стоге́нь .
І небо поступово помирало, і трупи пробирались крізь товщу́, маленькі крихітнії ями окопами складалися в діру.
Вістря списа прорубало стоки в постільних і квіткових ручіях, кривавії притоки заливають гори і світ огортує жалкої́ смерті страх.<br>Polzer
