Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

Я хочу повернутися додому, Але боюся не впізнати те, Що було рідним стільки років, Що в пам'яті стирається уже. Я хочу повернутися до міста, До вулиць і каштанів квіту, Бо пам'ятаю їх іще з дитинства: Свою Двірцеву і Бульвар. Це рідне. Я хочу повернутися додому, Бо бачу своє […]

Неспішний поступ вулицею міста. Ось зацілована промінням квітка. Метелик на хмаринці примостивсь, як мітка, Родима пляма - від весни до падолиста. Пекучо-тягнуча тривога вою. І хилиться від поштовху повітря квітка. Хмарина набубнявілась - дощинка. Чекаєш, мрієш, тужиш до відбою... 2024 р. ©Ірина Вірна

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА Знов потвори з оркостану Підняли́сь у небо, Та обвугленого стану Їх усіх нам треба! Хай потвори спопеліють Всі над болота́ми, Та й усі хай поніміють, Згинуть з потрохами. Знищи, Боже, вражий мотлох Ще над болота́ми, Хочем бачить всіх їх здохлих! Боже, будь із нами. […]

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА Знову в нас звучить тривога – Рветься ворог у наш дім, Мчить до нашого порога – Нас вбивати хоче в нім. Знову в нас звучить тривога, Знов звучить гучний сигнал, Ми не просимо нічо́го – Лиш би ворог вже сконав! Знову в нас […]

ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ Україна – священна земля, Богом дані вкраїнські простори, Нам не треба на ній москаля. Нас почуй, невблаганная доле! Україні не треба москаль, Вона квітом буяла без нього, Та прийшов цей потвора, на жаль, Що нічо́го не має святого. В Україну прийшов сатана, Він у […]

БЕЗ ТРИВОГИ Я дякую, Боже, за ніч без тривоги, Хай ворог наза́вжди у засвіти йде, Наза́вжди покине хай наші пороги, І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́. Я дякую, Боже, за ніч без тривоги, Що я не здригалась від вибухів знов, Хай ворог забуде до нас всі дороги, […]

ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ Ти кажеш, що це люди? Я не вірю, Вони страшніші, аніж сатана, Вони страшніші аніж дикі звірі, І через них в країні в нас війна. І через них в нас гинуть всюди люди, І через них лягає неньки цвіт, І через них в нас сльо́зи […]

Коли темрява впала на плечі, Коли вітер посипав попелом меч, Ми йшли вперед, крізь бурі і ночі, Незламні серця, втомлені очі. Крізь сльози та біль, крізь страхи втрат, Ми будували мрії, як кожен солдат, Щоб землю нашу знов обійняти Та вільний народ міг добро пожинати. Цей день прийшов, […]

Серед руїн, де війною залякані, Де біль у кожнім подиху землі, Стоять маленькі, сильні, не заплакані Діти війни, мов пісня у імлі. Ті очі ---- небо, зранене до болю, Ті руки ---- світ, що падаює з долонь. Та серце гріє їм нелегку долю, Що проростає крізь війни вогонь. […]

На мить війна стихає вдалині, Дорога додому, як сон наяву. Втомлені руки стискають рідні, І серце б'ється: "Я знову живу". На вокзалі обійми, сльози в очах, Тепло материнське, співають птахи. Кохана зустрічає з весною в руках, Тут забуваєш про біль і страхи. Усі ці дні ---- як подарунок […]

На горизонті тінь, як грім. Останній бій, останній дім. Тремтить земля, реве вогонь, Упала зброя із сильних долонь. Шумлять стяги, гартують крила, Ну ртує дух, де зійде сила. Не крик, а пісня в грудях б'ється, У битві доля розплететься. На вістрі меча вирішить доля, Чи впаде світло в […]

Ода ворогу Тебе не кличуть, але ти прийшов, Чужу землю взяв, як свою рідну кров. У тінях брехні твоє лихо стоїть, І кров на руках твоїх гірко горить. Здавалося, що сила твоя без кінця, Що страх ---- це зброя твого бійця. Але ми стоїмо, як незламна стіна, Наш […]