Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Стоїмо, наче скелі у морі, Нас не зламає ні шторм, ні вогонь. Ми не зрадим в важкій цій порі, Тих, хто впав за свободу — за сон. Стоїмо, бо у серці — країна, Материнська любов і поля. І допоки живе Україна — Не схилиться наша земля. Стоїмо — […]

Серед гуркоту, що рве думки, Я йду крізь грім у пошуках тиші. Не кулі, не вибухи , не крики людські, Ті що у серці мене не залишать. Мовчання — мій щит і мій гріх, Його я тримаю, як зброю. Бо в тиші — слова, що не зміг, Сказати […]

Коли замовкне грім на цій війні, І небо привітає з перемогою, Ми вийдемо — у сонці, осяйні, І кожен вирушить своєю дорогою. Коли затихне дзвін важких гармат, І тиша стане більше, ніж мовчання, В очах солдат засвітиться заклад Надії — як любов після страждання. Коли замовкне залп ракет, […]

У тиші часів, де мовчать небеса, Летять наші мрії, як світла роса. І в серці Всесвіту, в зорянім листі — Імена вирізьблені у вічності. Не стерти їх вітром, ні плином доби, Вони — як вогонь у глибокій журбі. Живуть поміж зір, у легендах, піснях, У пам’яті в серці […]

Горить свіча в окопі серед ночі, Тремтить вогонь, мов серце під вогнем. В солдата — сльози, втомленії очі, А за плечима — дим і смерть, і щем. Горить свіча… мов пам’ять про дитинство, Про дім, де мати жде його щодня. Вона — як світло віри і проротства, Як […]

Весна прийде — не просто цвіт, А голос правди серед битви. Вона несе священний світ Туди, де вибухи й молитви. Засніжений окоп — мов дім, У серці — фото, лист від мами… А за плечем — любов і гнів, І Україна вся за нами. Весна прийде — з […]

Українське сонце зійшло над полями, Освітило землю, скроплену сльозами. Кров і сталь — в окопах дим, Але світло ллється крізь морок густим. Воно — не зрадило, не згасло в журбі, Світить героям у кожній добі. Там, де піднявся солдат із землі, Сонце торкнулося ран на чолі. У чорній […]

Під гул гармат і вибух мін, Йдуть хлопці в бій — за край, за мир. В руках працює джавелін, А в серці — крик: «Вернись живим!» В долонях трепет — хрестик, лист, З дитячим словом: "Люблю, тата!" І кожен крок — мов шаблі свист, Щоб закінчилась війна клята […]

Серпень мовчить у вечірній імлі, Сонце проміння шле свої чарівні. Поле дозріле вже більше не кличе, Стиглість, повітря, сила тиха, магічна. Вітер приглушено шепче із гаєм, Наче щось важливе знає, Та мовчить – як серпень сам, Золото сипле в кожен храм. Журавлі ще не знялись у путь, Та […]

Розірвані хмари — мов крики землі, Горять горизонти у чорній імлі. Залізом і болем пронизано час, Сльоза у матусі — мов рана для нас. Спинилось дитинство в розбитій хаті, Солдати у сні не встигли встати. І тиша кричить так, що серце щемить, А пам’ять усе ніби рана, болить. […]

У землю вгризся мокрий бліндаж, Заснув під стріхою мертвий пейзаж. Над головою — зорі, як біль, В тиші в окопі — вижити ціль. Немає свисту, немає атак, Лише димить цигарка в руках. І кожен звук — як з іншого світу, Тут вже минає не одне літо. Солдат мовчить. […]

Бажаю здоров’я, солдате мій брате, Щоб міг ти додому живим повертатись. Хай рани — тіла, і рани душі — Зціляться в тобі, в обіймах, в тиші. Бажаю здоров’я усім, хто в окопах, Хто землю тримає у пальцях жорстоких, Хто ніч без промінчика світла тримає І серцем від кулі […]