Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

В окопах, де тиша гірка, Де біль серце розриває , Слова твої — мов зірка, Що світить та допомогає. Ти слухаєш шепіт душі, Що зранена бурею бою, Ти словом рятуєш живі Серця, втомлені боротьбою. В твоїх очах — розуміння й тепло, Ти розвіюєш тінь сумнівів, спаду. Усім, хто […]

Порожнє ліжко — ніби крик, Що в тиші серце розриває. Твій запах зник, твій теплий подих — Його душа ще пам’ятає. Ніч мовчки плаче зоряним дощем, Сама плетеш із спогадів плащем. Його слова, усмішку, кожен жест... Порожнє ліжко ---- наче тихий хрест. Порожнє ліжко — де жило кохання, […]

Сльоза на броні — як молитва, слова, У серці воїна — надія жива. Дорогою болю, крізь дим і вогонь, Веде його віра, до рідних долонь. Не знає спокою, не просить медалі, Він стоїть за дітей, за любов, у завалі. За мамині очі, за татовий дім, За тих, хто […]

Чорний ранок… лютого… без сонця, Тиша рвала серце — наче крик. В небі — зграя чорного воронця, А в очах — дитячий погляд зник. Місто спало. Перші вибухи — як грім, Ось і прийшла лиха година, На порозі мати з хрестиком старим — Молиться, щоб не забрала війна […]

У бурю, у грім, у важкий перелом, Ми стали стіною — серцем і словом. Коли навкруги — лиш дим і вогонь, Ми тримаємось разом — не йдемо осторонь. Ми різні, та разом — єдине зерно, Що крізь буревії проросте все одно. Не зламає страх, не здолає тьма, Бо […]

У мороці ночі, де тиша густа, Де вітер, мов плач, шелестить по листах, Я йду, не вагаюсь, крізь біль і жахи — Бо світло живе в мені, а не страхи. Хоч тінь огортає дороги й думки, І зір не знаходить знайомі стежки, Та серце палає, мов іскра жива […]

Плече до плеча — і вогонь не страшний, Ми разом ідем крізь тумани війни. Долоня в долоні — надія жива, Нас правда тримає, нас віра веде. Коли в небі гримить, а земля дрижить — Ми серцем стоїмо, душа не мовчить. Бо поруч — брат і сестра, батьки і […]

Чорна хмара над полем зависла, Понесла у собі крик і грім. Серед тиші — не пісня, а свисти, І земля вся здригається з ним. Тут безкрає поле цвинтаря, Де ще вчора колосся цвіло... Тепер тут — домівка лицарів Їхні тіла, та розбите чоло. Птах не летить, лиш дим […]

Стоїть стара мати край вікна, У серці — тиша і війна. Свічка палає — світла жменя, А сина немає не в ніч ні в день… В руках хустинка — вся в сльозах, Молитва гасне на вустах. «Вернись живим…» — ще шепче ніч, Та тиша впала, мов кришталь — […]

Там, де більше нема дому, Де усе згоріло вмить, Сниться мати на порозі — І дитинство ще дзвенить. Де вікно у світ розбите, Де мовчить старий поріг, Там колись пісні співали, А тепер — вогонь і крик. Там, де хата була біла, Де бузок цвісти любив, Залишилась лиш […]

Порожнє серце мого сина — Не б’ється так, як билось вчора. У ньому – вибухи і міни, І зірвана дитяча школа. Його душа – мов сіре поле, Де сніг упав на слід солдата. Він повернувсь… У нього горе, І тінь, з якою важко стати. Він не кричить — […]

У бурі, в грозі, крізь полум’я й дим, Несемо ми правду — у серці, живим. На землі, де стоїть кожен метр — як сталь, Ми — незламні, ми — віра, ми — крила й кришталь. Молитва у шепоті, постріл — у відповідь злом, Та не згасне віра під […]