Вірші про пори року: пейзажна лірика та краса природи

Спокій осені --- кращий із ліків, Ним вже тішуся, подих ловлю, Позвав вкотре, до себе покликав Літом стомлену душу мою. В сонце лагідне, вітер де бродить, У тумани густі і дощі, В прохолоду, що вечором ходить, У той сон, що зі мною вночі. Втечу з дому до ближнього […]

Кличе осінь у ще один день, Голубінь неба в вікна кидає, В нім немає пташиних пісень, Там мелодія інша лунає. Іде стежка в траві з споришем, Слідом сонце, згори заглядає, Тішить осінь, веде своїм днем, Прохолодою плечі вкриває. Верболіз, очерет, край води Тиху хвилю у зілля ховає, Манить […]

Приніс вітер у гай прохолоду, Ледь помітною в тишу влетіла, А верба, задивившись у воду, Жовте листя скидала-губила. Тихий луг,не яскравий,не квітне, Цвіркунів,ні метеликів в травах, По-осінньому небо привітне, Посміхається сонцем у хмарах. Котить хвиля,ховається в зілля, На каміння, пісок набігає, Ніжна тінь визирає з-під гілля, Баби літом […]

Все питаю себе, чим так осінь манить, З нетерпінням чому виглядаю? І дощем, і туманом, і як листя летить, Кольорів її ніжність сприймаю. Так мені до душі прохолода, мов тінь, І що можемо сумом ділитись, Також вітер прудкий --- баский її кінь, Любуватися, впоміж журитись. Ще чарує мене […]

Сунуть небом хмари, вечоріє, дощить, За вікном дуже швидко темніє, Там вже осінь іде, ледь грозою шумить, Дивись, слідом зима забіліє. Встигне осінь, потішить, подивує своїм І туманом, і лагідним сонцем, Завітає до всіх берегів і садів, Посміхнеться у кожне віконце. 14.09.2024.

Все питаю себе, чим так осінь манить, З нетерпінням яку виглядаю? І дощем, і туманом, і як листя летить, Кольорів її ніжність сприймаю. Ще мені до душі прохолода, мов тінь, І що можемо сумом ділитись, І той вітер прудкий, немов баский кінь, Любуватися, впоміж журитись. Ще чарує мене […]

Десь подався туман, покотився, У садах стоїть осінь, в полях, Зеленів усе літо хміль, плівся, Червоніє уже на кущах. Пожовтіли береза із кленом, Позолотою сипле наряд, Все така ж стоїть сосна зелена, Задивляється в їх листопад. 13.09.2024.

Шелестіла верба над водою, Все рум'янився хміль в яворах, Йшла невпинною осінь ходою, В небо крила підняв свої птах. Погляд з ніжністю всього торкався, Де змогла --- дотягнулась рука, З неба промінь летів-посміхався, З-поміж хвиль посміхалась ріка. У блаженстві, в її прохолоді Подих з вітром в обнімку літав, […]

Дні змалюю, казково опишу, І святкові, і будні, авжеж, Без уваги ніщо не залишу, Ти розбудиш мене, сколихнеш. В твою пору, немов, оживаю, Задивляюся в небо, в гаї, У туман залюбки поринаю, Насолоджуюсь днем у дощі. Хоч сумний --- на твій вечір чекаю, І на вітер в саду, […]

О літечко, літо, тебе вже прожито, Втомило жарою, прощаю, прощай! До іншого саду вже двері відкрито, Іди собі, літо, відпочивай. Осінь остудить землю спітнілу, Перефарбує й уяву мою, В саду тім зірвати руки не підніму, До всього очима лише прикиплю. Впаде в поле зору цікавий листочок, Квітник поміняється, […]

В кінці літа згадалась зима, Дуже справжня,що холодом віє, Тепер інша, вже тої нема, Одіялом пухким не накриє. Зарум'янить щоку, ущипне, В річці воду злегка приморозить, Жменьку снігу десь, може, сипне, Ледь помітно траву припорошить. Таку маємо, дяка, що є. Із зими снігурів пам'ятаю... Аж до пояса сніг […]

Вітер, наче, співає, щось свище, Прислухаюся, в простір дивлюсь, В такт хитається гілля безлисте, Долинає його сухий хруст. Роздивляюсь, як осінь малює, На піску, поряд хвилі стою, Все співає, все вітер танцює Під мелодію дивну свою. 26.08.2024.