Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Вже тисне вечір руку дневі, Зрідка покрикує сова, Червоні яблука, рожеві Дарує яблуня стара. І більше яблуком не вгостить, Криве, дупласте деревце, Бо залишає осінь простір, В зими обійми віддає. В траву десь листя закотилось, В ріллю заплескалось сиру, Поодиноке залишилось Вкривати яблуню стару. 20.11.2024. Ганна Зубко

Уже липа безлиста --- пора, А береза у листі ще й досі, Уже вкотре від мене пішла, Наодинці залишила осінь. У дощі всі дороги, стежки, І стривожений вітер, шукає Всюди осінь, не може знайти, В опустілі сади заглядає. Ще береза злегка шелестить, Нахилившись, одна при дорозі, Спада листя, […]

Знову осінь приходила в сад, І рум'янцем покрилась калина, І стежки устеляв листопад, Пригощала птахів горобина. Посміхалася сонцем, дощем Поливала, туманом стелила, Утішала кожнісіньким днем, Ширше вітру розправила крила. І той вітер сліди цілував, Всі ті трави, де осінь ходила, Ніжно в очі її заглядав, Вона ж йшла, […]

Знову в сад повернулась весна, Ніжним щебетом, сонцем ласкавим, Зеленіла, зростала трава, Теплим вітер ставав і слухняним. Загуділа між квітів бджола, Поряд муха тихесенько сіла, В береги закортіло й пішла, Стрітись й там із весною хотіла. В нових пагонах вже очерет, І верба зеленіє із зіллям, Пишуть хвилі […]

З мого саду вже осінь пішла, А на згадку лиш слід залишила, Залетіла із вітром журба І посіяла сум, розгубила. Заглядає в краплинах тепло, Всякий день його ніжність вбирає, Уже снігом мій сад замело, Стогне вітер у ньому, зітхає. 15.11.2024. Ганна Зубко

На решту осені дивлюсь, В її листопад неяскравий, До всього поглядом тулюсь, Надихуюсь вітрами. Низька-низесенька трава, Вгорі десь листя, під ногами, Милується і цим душа, І небом над садами. Нехай сміється через раз Осіннє сонце й небо плаче, Люблю, обожнюю цей час, Де сумно ворон кряче. У жменю […]

Знову осінь до серця беру, Своїм зором усю обіймаю, Поміж листя блукаю, ловлю, Прохолодою тішусь, вдихаю. Все про осінь, тепер і колись, В іншу пору по неї зітхаю, Усі хмелем, неначе, сплелись, У її лиш гаї заглядаю. В світ впустила зимова пора, У осінню, надіюсь, покину, Прошу в […]

Знову осінь до серця беру, Своїм зором усю обіймаю, Поміж листя блукаю, ловлю, Прохолодою тішусь, вдихаю. Все про осінь, тепер і колись, В іншу пору по неї зітхаю, Усі хмелем, неначе, сплелись, А я з трепетом розплітаю. В світ впустила зимова пора, У осінню, надіюсь, покину, Прошу в […]

Веде погляд у тиху долину, Кольорів куди жовтень додав, Крався вітер, все дихав у спину, Мов пришвидшити кроки бажав. Сипав золотом клен, в сонці сяяв, Задивлявся на хвиль верболіз, Хміль все плівся, часу не гаяв, Зарум'янений вгору поліз. В холод хвилі рукам заманулось, Біжить погляд, водою бреде, Знов […]

Вже змінитися осінь спішить, Морозець злегка трави вкриває, Не поблискує клен, не горить, Зрідка листя додолу скидає. Не угледіла в небі птахів, Неуважність моя пропустила, Торік бачила клен як горів, Цьогоріч позолота не вкрила. Не йду в гай до калини, верби, Що заглядають в тихе озерце, Розлетілись надії, […]

Хрустіло листя впале під ногами, Та зрідка промінь де-не-де блукав, Крутився вітер, шастав берегами, Його величність холод завітав. Без позолоти жовтень стоїть дивний, І без дощів, й тумани обійшли, День холоднішає щомиті, щогодини, Біліють трави, наче зацвіли. Ганна Зубко 17.10.2024.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Потухне посмішка, вже сум буде зітхати, А вітру може заманутись сліз. Ганна Зубко 12.10.2024.