Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Потухне посмішка, вже сум буде зітхати, А вітру може заманутись сліз.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Вже снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Не посміхатись --- схочеться зітхати, Ще, знаю, вітру заманеться сліз. Ганна Зубко 12.10.2024.

Осінь піде, надовго знов покине Усе довкола, з сотнями доріг, Знов снігурів покличе горобина, І забіліє снігом мій поріг. Струмок замерзне, річка біля хати, Спустіє берег, стихне верболіз, Не посміхатись --- схочеться зітхати, Ще, знаю, вітру заманеться сліз Ганна Зубко 12.10.2024.

А за вікном барвиста осінь Останні подихи тепла Відгомоніло літо в росах І так давно весна була А день на день такий не схожий Немов би літо і зима Похмурий день і день погожий Вчорашній день...його нема Тече вода струмки і ріки Ріки вливаються в моря Черговий день […]

Спокій осені --- кращий із ліків, Ним вже тішуся, подих ловлю, Позвав вкотре, до себе покликав Літом стомлену душу мою. В сонце лагідне, вітер де бродить, У тумани густі і дощі, В прохолоду, що вечором ходить, У той сон, що зі мною вночі. Втечу з дому до ближнього […]

Кличе осінь у ще один день, Голубінь неба в вікна кидає, В нім немає пташиних пісень, Там мелодія інша лунає. Іде стежка в траві з споришем, Слідом сонце, згори заглядає, Тішить осінь, веде своїм днем, Прохолодою плечі вкриває. Верболіз, очерет, край води Тиху хвилю у зілля ховає, Манить […]

Приніс вітер у гай прохолоду, Ледь помітною в тишу влетіла, А верба, задивившись у воду, Жовте листя скидала-губила. Тихий луг,не яскравий,не квітне, Цвіркунів,ні метеликів в травах, По-осінньому небо привітне, Посміхається сонцем у хмарах. Котить хвиля,ховається в зілля, На каміння, пісок набігає, Ніжна тінь визирає з-під гілля, Баби літом […]

Все питаю себе, чим так осінь манить, З нетерпінням чому виглядаю? І дощем, і туманом, і як листя летить, Кольорів її ніжність сприймаю. Так мені до душі прохолода, мов тінь, І що можемо сумом ділитись, Також вітер прудкий --- баский її кінь, Любуватися, впоміж журитись. Ще чарує мене […]

Сунуть небом хмари, вечоріє, дощить, За вікном дуже швидко темніє, Там вже осінь іде, ледь грозою шумить, Дивись, слідом зима забіліє. Встигне осінь, потішить, подивує своїм І туманом, і лагідним сонцем, Завітає до всіх берегів і садів, Посміхнеться у кожне віконце. 14.09.2024.

Все питаю себе, чим так осінь манить, З нетерпінням яку виглядаю? І дощем, і туманом, і як листя летить, Кольорів її ніжність сприймаю. Ще мені до душі прохолода, мов тінь, І що можемо сумом ділитись, І той вітер прудкий, немов баский кінь, Любуватися, впоміж журитись. Ще чарує мене […]

Десь подався туман, покотився, У садах стоїть осінь, в полях, Зеленів усе літо хміль, плівся, Червоніє уже на кущах. Пожовтіли береза із кленом, Позолотою сипле наряд, Все така ж стоїть сосна зелена, Задивляється в їх листопад. 13.09.2024.

Шелестіла верба над водою, Все рум'янився хміль в яворах, Йшла невпинною осінь ходою, В небо крила підняв свої птах. Погляд з ніжністю всього торкався, Де змогла --- дотягнулась рука, З неба промінь летів-посміхався, З-поміж хвиль посміхалась ріка. У блаженстві, в її прохолоді Подих з вітром в обнімку літав, […]