Щастя шепоче в розсипаних крихтах,
В тріщинах глини старої піали.
В пахощах чаю із медом. У квітах,
Що мимоходом долоні зірвали.
А не в литаврах, не в сурмі параду —
В диханні дому, у тихій розмові,
Там, де собака дає тобі лапу,
Де можна бік почесати котові.
Сонце крізь штори шле золота дрібки,
Кава збігає і сміхом клекоче,
А на столі хліба свіжого скибки…
Тиша. Сміх кави. А щастя шепоче…
1 серпня 2026 р.
