Спочатку блимала ліхтариком
у небі,
Електроолівцем писала щось,
А потім сердилась, гукала по потребі,
До себе в ніч все кликала когось.
Гроза гукала — вітер відізвався,
Й провів кварта́лами до са́мого вікна,
Як міг стеріг, притримати старався,
Вона ж із гомоном у темряву пішла.
06.08.2026.
Ганна Зубко
