Похмурим дощем проливним
Намочив мене всю так нещадно
Одна за одною стікали вони
Холодні краплини, болючі занадто
До шкіри противні брехливо прилипли
Кришталеві, нагадують знову невпинно
Як правда безжально в сідомість проникла
Обман за любов'ю ховав ти невинно
Мене розтоптав
Сам незнаючи як
Напевно цього ти чекав?
Не знала, що вдариш ти глибоко так
Й не бачила ікла підступні твої
Ховали їх губи гарячі чуттєві
Думок в голові лиш рої
Висить кожна з них на натянутім нерві
Липучі й тягучі, та кожна із них
Глобально всого лиш одна з прохідних
<br>……
