ЕГО

Стоїть в центрі світу — дзеркальна стіна.
Ти бачиш у ній ідеальну подобу.
В ній кожна поразка — провина чужа,
А твій власний голос — не промах, а спроба.

Ти вище за небо, ти глибше морів.
Чому ж тоді в грудях так порожньо й тихо?
Лиш тіні від друзів, лиш безліч світів,
Лишають в душі порожнечу та лихо.

За блиском корони не бачиш зірок,
За власним «я хочу» не чуєш любові.
Зроби вже нарешті рішучий свій крок —
Зійди з того трону, що в попелі й крові.

Бо справжність без нього — не там, де межа,
Де ти — лише частка великого кола.
А Его — це гостра і ржава іржа,
Що нищить і душу, і простір довкола.

15 квітня 2026 р.