Життя неначе сцена в театрі,
Бути актором або глядачами на ній.
Хаос вирує навколо нас.
Хочуть змінити світовий порядок.
Руйнуються старі традиції,
Хтось вільним стається або рабом.
Змінюється декорації,
А епізоди летять в вмить.
Що останется після спектаклях,
Які відчуття залишаться?
Все міняється стрімко,
Що не залишається в пам'яті.
Дії і рухи в в сцені змінюються постійно,
Очі слідкують за ними.
Епізоди за за епізодами йдуть.
Так само в нашому житті.
Хтось споминає перший погляд і поцілунки.
Сльози радості на обличчях.
Розмови про життя і подій,
Ділилися що дня.
В житті хочеться бути самим собою,
Вільним птахом над землею.
Щоб гармонія в постійна.
З хаоса порядку не буває.
Війни і бійки так не кінчаються,
Треба зіграти свою роль до кінця.
А як в історії людства останется,
Це не нам рішати.
Сценарії різні бувають,
А люди проживають раз у своєму житті.
Які ролі ми виконаємо,
Щоб п'єса була сприйнята для глядачів.
Кінця події не бачу я,
Який сенс буття її.
Щоб навчитися жити правильно,
Досвіду буде замало.
Мир описаний в книгах,
Стрімко летять роки.
Тече життя кудись.
Мов річка в море спадає.
Зникають постаті зі сцени,
Героїв уходять у вічність.
А ми слідкуємо за п'єсою,
Щоб знати коли наступить кінець.
Земля, як сцена,
А ми на ній актори,
Повинні зіграти свої ролі до кінця.
П'єси придумані кимось.
А змінити неможливе її .
Проходимо життєві епізоди постійно.
Відпочинок тільки сниться нам.
Надіємось на першу зустріч і любов.
Щоб встигнути зустрітися в цьому житті.
Денис Третяк 15.03.2026
Денис
