Чи може кодекс написати робот?
Такий, що скорить своїй волі й слову,
Змусить утриматись від злодіянь кошмарних,
Знітивши душу, щоб ніколи знову
Не чуть новинних збірок кримінальних…
Феміда має буть сліпа, глуха й не відчувать уколів
Сумніву, огиди чи прихильності людському горю –
Бездушна і холодніша за зимові зорі.
Бо ж люди хворі – в кожного своє – і цьому не зарадиш.
Часом дізнатися діагноз – та іще шарада!
І як довірити життя машині?
Для неї хоч всі люди й рівні,
Їй все людське чуже, як і їх буття закони –
Мінливі, застарілі й маніпулятивні.
Хто має вплив – того вони й боронять.
З ШІ ж не буде так віднині…
Чи справді інтелект той буде чесним?
Бо ж створений він розумом із плоті
Відкалібрований людьми, що вклали в нього гроші,
Підтримуваний тими, хто цілий день не має й ріски в роті,
Та й хитруни захочуть в нього запустити свої воші…
Чи, може, все ж знайдеться та душа нетлінна,
Що створить прецедент непересічний
І стане раптом від усіх у всім відмінна?
Холодна, чесна, з розумом лише логічним.
Буде її захищать увесь народ – від бідних до багатих,
І стануть раптом всі щасливі і спокійні люди…
Повірили? Та ж ні, не буде тих осіб завзятих,
Що правду боронити схочуть не свою – повсюди
Будуть тільки ті, кому Феміда
Підкладе уявну міну від сусіда,
Бо влада ж завжди проти нас –
Лише жалітись можна повсякчас!
MbNotPsycho
