Сонце встало, пташки заспівали —
та вже тепло не рідне, воно утікає.
Останній день весни ніжно тліє,
поки захід тече по стіні.
Ти ні ближче, ні далі ні на метр — літо.
День поволі стихає, ніч біжить та кричить,
Травень прощається ніби в останній раз.
Обірвалось щось, в ту гучну та тиху ніч,
Був у мені останній подих весни — без слівний проте слізний.<br>Віра
