Порвались хмари — хлинула вода,
Це не соната — це залізна фуга.
Звучить органний гул — реве гроза.
Гримить навколо і росте напруга.
Вода тече — крещендо повстає,
Стихія дика креслить партитуру,
І блискавка автограф свій дає,
Шалений вітер рве архітектуру.
А хóри додають тяжкий каскад,
Гудить орган — нагнічує тривогу,
Величний грім — очолює парад,
Сплітаються мелодії в дорогу.
Затихне хмурий водяний мінор,
Впаде остання нота, стихне злива.
Засяє сонце — зазвучить мажор:
Нова мелодія — і знову диво…
22 травня 2026 р.
