Ніч. Бринить ключами тиша,
Що від скринь моїх думок.
Я на день їх замикаю
На міцний німий замок.
А вночі підступна тиша
Відмикає ті замки
І на волю випускає
Замкнені мої думки.
І вони, відчувши волю,
Починають шаленіть.
Я ж лежу й слонів рахую,
Щоб заснути, хоч на мить.
Та думки мої танцюють
І заснути не дають.
Їм байдуже, що не сплю я, —
Павутину з дум снують.
Лиш коли світанку промінь
Тихо стукне у вікно,
Ніч ключі сховає знову
Під агатове крило.
І укриє ранок сірий
Павутину тих думок…
Я відкрию сонні очі —
День новий… Думки… Замо́к.
09 липня 2026 р.
