Уже набридло воскресати,
То може залишити хрест?
І не тягти його на гору,
Зробити вже рішучий жест.
Навіщо безкінечні кола?
Де кожен крок — це пальці в кров.
Коли чекає вись прозора,
Й не можна все почати знов.
Хай ідоли стоять в пустелі,
Чекають дива від ікон.
Я крила розгорну зелені,
Зруйную свій старий закон.
Ну що ж, спасибі за спасіння,
Яке ніхто і не просив.
Сьогодні я — саме везіння,
Втечу від вигаданих снів.
Зніму вінець, що тисне скроні,
Порву застиглу суєту.
І вільним птахом, мов з долоні,
Впаду у синю висоту.
30 травня 2026 р.
