Зима розтанула, а жаль,
Все ж біло краще, а ніж сіро,
День сумно дивиться у даль,
Знов хоче щоби забіліло.
Мені вже якось всеодно,
Назад у осінь закортіло,
У ті поля, у те село,
Де любо за́вжди, мило.
Пройти болотяним шляхо́м,
Попід тополі стежка б ве́ла…
Хоча би мрія стала сном,
А сон нудьга не стерла.
03.01.2026.
Ганна Зубко
