Знов буде дощ, так пахне конюшина,
Притихлий вітер міриться на злет.
Моя земля кругленька горошина –
Найменша з всіх у всесвіті планет.
Ще застережені звуки так далеко,
Бо ще зібрати хмари грім не встиг.
Лиш сонця розпашіле кругле деко,
Мабуть, стомилось промені нести.
До вечора іще таки чимало,
Відміряв червень половину дня.
Втрача яскравість вогняне кресало,
Став колір світу – сіруватість пня.
Це в ніч лиш смолоскипи страхітливі,
Тепер же день, та я і не сама.
Ще звільнять небо хмари швидкокрилі,
Дощ грозовий прилинув і нема.
