Це затишшя до грози.
Я завжди боялась грому.
Не довірюсь більш нікому,
Тільки крапельці сльози.
Справжня та була весна –
І дощі, і бурі сила.
Я пощади не просила,
Відійшла лиш від вікна.
А тепер у білий грудень
Ця гроза моя остання,
Із печалі і мовчання –
Значить блискавиць не буде.
